Анна в Делі: таємниця старої фотографії

Англійський текст

New dialogues and stories every day.

Available in 21 subtitle languages.

Where is Anna going next?

Follow her travels and learn English.

Subscribe!

You can practice all these dialogues sentence by sentence using the interactive player on our website.

Link in the description.

Ravi, I need your help with something strange.

This morning, I went to a small second-hand bookshop and bought an old travel book.

When I opened it in my hotel room, an old photograph fell from between the pages.

At first, I thought it was just a picture that somebody had forgotten, but then I looked at the back.

You have been in Delhi for only a few days and you already have a mystery.

That sounds very much like you.

Let me see the photograph.

I can see a woman and a man sitting in a restaurant, but the picture must be quite old.

What is written on the back?

It says, For Asha, if we ever lose each other, meet me here, same table, same city, Friday at There is no full name, only the letter M. I know it may mean nothing now, but I cannot stop thinking about it.

Somebody wrote those words because this place was important to them.

I understand why you are curious.

The problem is that Delhi is a huge city and the restaurant may not even exist anymore.

This photograph could be 20 years old.

Streets change, buildings change, and restaurants disappear all the time.

I know, but look carefully at the background.

There are two large windows, a narrow entrance, and part of an older building across the street.

I thought that maybe you would recognize something.

You know Delhi much better than I do, and I have already proved that I can get lost very easily.

At least you admit it now.

Yesterday you called me and said you were not lost, you simply did not know where you were.

I still think that is the best definition of being lost I have ever heard.

But yes, I recognize something in this photograph.

I think the building behind the restaurant may be near Cannot Place.

Then we have to go there.

I am not saying we will find the people in the photograph.

I only want to find the place.

If the restaurant is gone, fine.

At least I will know that we tried.

All right.

I had a quiet afternoon planned, but apparently that plan is finished.

Let us go and look for your mysterious restaurant.

But I want one thing to be clear.

If we spend three hours walking around Delhi and find nothing, you are buying dinner.

I have to admit something.

I complained about Delhi when I first arrived because everything seemed so loud and fast.

But when I walk through these smaller streets, I start seeing a different city.

There are people selling flowers, tea, clothes, and food everywhere.

Every few meters, something completely different is happening.

That is one of the reasons I like this part of Delhi.

If you only travel by car between famous places, you miss most of it.

These streets look chaotic at first, but there is a kind of order inside the chaos.

People know where they are going, even when it looks impossible to you.

Unlike me.

Unlike you.

But you are improving.

Yesterday, you needed my help after 20 minutes.

Today, you have been walking for almost an hour and you are still in the correct part of the city.

I am choosing to hear that as a compliment.

Now look at the photograph again.

I think that tree is useless because it could be anywhere, but the shape of that old building is unusual.

There is a small tower above it.

Do you see it?

Yes, and now that you mention it, I think I know where we should go.

There is a street about 10 minutes from here with a building that has a similar tower.

I cannot promise it's the same one, but it is our best clue.

You said 10 minutes, 20 minutes ago.

I said it was about 10 minutes away.

I did not know the road would be closed.

In Delhi, distance and time are not always friends.

Sometimes a place is very close, but getting there takes much longer than you expect.

I am beginning to understand that, but I don't mind today.

Actually, this is much more interesting than visiting another monument with a hundred tourists around me.

I like the feeling that we are looking for something nobody else knows about.

You are enjoying this too much.

I can already imagine tomorrow.

You will buy another old book and hope to find a secret map a key or a letter from somebody who disappeared 30 years ago That sounds wonderful I was trying to frighten you.

You failed completely.

Wait.

Stop here for a moment.

Look across the street at that restaurant with the dark entrance.

Now compare it with the photograph.

Ravi, I think that is it.

The colors are different and the sign is new, but the two windows are in exactly the same place.

Even the step in front of the door looks similar.

I think you are right.

The restaurant has probably been repaired and changed many times, but the basic shape of the building is the same.

That is surprisingly lucky.

We found it.

I cannot believe we actually found it.

I thought this would take the whole day or that we would finally give up.

Can we go inside?

Not yet.

It is closed between lunch and dinner.

According to the sign, it opens again at 6.

We have more than an hour.

Then I'm going back to my hotel for a while.

I want to change clothes and come back later.

The message says Friday at 7, and today is Friday.

If we are going to follow this story, we may as well do it properly.

You are turning this into a ceremony.

Maybe, but you are coming with me at 7.

Of course I am.

At this point, I want to know the answer too.

The street looks completely different now.

There are lights everywhere, the restaurants are full, and there are so many people outside.

During the afternoon, it felt busy, but now it feels alive in a completely different way.

Delhi changes after sunset.

Some places become quieter, but this area becomes even busier.

And I have to say, your green shirt is probably a better choice for dinner than the clothes you wore while we were walking around all afternoon.

Thank you.

I think that was almost a compliment.

Come on, let us go inside before you change your mind.

Anna.

Look near the window.

I see it.

That must be the table from the photograph.

It's almost in the same position.

The chairs are different, but the window and the wall behind it are the same.

I spoke to the manager while you were looking around.

I showed him the photograph.

He does not remember the man, but he said something very interesting about the woman.

What did he say?

He thinks her name was Asha.

An older woman used to come to this restaurant once every year.

She always came on a Friday evening and asked for the same table near the window.

She usually sat there alone for about an hour.

Every year?

For how long?

He's not completely sure because he was younger then, but he thinks she came from more than 10 years.

Then, a few years ago, she stopped coming.

That is both beautiful and sad.

If she really is the woman in the photograph, she may have been waiting for M all those years.

Imagine returning to the same table once a year because somebody promised to meet you there.

Maybe.

But we should be careful.

We only know part of the story.

Perhaps she was waiting for him.

Perhaps she simply came here because the place reminded her of something important.

Or maybe they met again one year, and that's why she stopped coming.

I like your last explanation much more.

I keep thinking about how the photograph ended up inside my book.

If the book belonged to Asha, maybe she put the picture there herself.

Perhaps she moved away from Delhi and sold some of her books before leaving.

That is possible.

But there are many other explanations.

The book could have belonged to her friend, her sister, or even to the man in the photograph.

We may never know.

That is sometimes the difficult part of finding old things.

You discover enough to become curious, but not enough to know everything.

Usually, I hate stories without endings, but this one feels different.

Maybe I don't need to know every detail.

We found the restaurant.

We know the woman probably returned here many times.

That already makes the photograph feel real.

And now you are sitting in the same restaurant eating dinner.

That is a good ending for one day.

This food is wonderful.

I know I keep saying that in India, but every meal seems completely different from the one before.

And this bread is much hotter than I expected.

You should wait a few seconds before touching fresh naan.

You learned that lesson yesterday, but apparently your memory is shorter than I thought.

I remember the lesson I simply choose not to follow it every time There is a difference But you are right about one thing This is probably the best way to finish our strange little investigation I think you also learned something useful today When you travel, you do not always need a famous place or a perfect plan.

Sometimes one small object can take you somewhere much more interesting.

Exactly.

Before this trip, I thought traveling was mainly about seeing places I had read about before.

Now I think the moments I remember best are usually the ones I never planned.

I have decided what I am going to do with the photograph.

You are not taking it back to the bookshop?

No. I want to leave it here with the manager.

This restaurant is where it belongs.

If Asha ever comes back, maybe someone will show it to her.

And if another person recognizes her, perhaps the story will continue without us.

I actually think that is a good idea.

The photograph has traveled enough.

It was taken here, it disappeared into an old book for years, and somehow it found you.

Returning it to this place feels right.

I was expecting you to make a joke.

I'm eating.

Food makes me more thoughtful.

Then I should feed you before every serious conversation.

It is beautiful outside now.

I know this is the same street we walked along a few hours ago, but it feels softer at night.

The lights, the people, the smell of food from the small stands.

I think I finally understand why you said Delhi has several personalities.

And you've only seen a few of them.

You could stay here for a year and still discover streets you had never noticed before.

That is why people sometimes have very different opinions about the same city.

They may actually be seeing different versions of it.

Do you think Asha ever met M again?

I think she did.

Earlier, you said we should not invent an ending without evidence.

Earlier, it was hot, we were tired, and I was trying to be sensible.

Now I have eaten dinner, so I am allowed to be optimistic.

Then tell me your ending.

Maybe M left Delhi for work or family reasons.

Maybe they lost contact for years.

Then one Friday, he remembered his promise and came back to this restaurant.

He asked if Asha still visited and somebody told him she always came at 7.

So he waited.

And she walked through the door?

Yes.

She saw him sitting at the old table and couldn't believe it.

She would be angry.

Of course.

You cannot arrive 20 years late and expect a warm welcome.

He could say, sorry I'm late.

And she could ask, what happened?

And he could say, Delhi traffic.

Exactly.

That is terrible.

But you are laughing.

Tomorrow I am going back to the bookshop.

No. I only want to look.

That is how today started.

You only wanted to look, then bought a book, found a photograph, and made me walk through half of Delhi.

It was 3 kilometers.

Emotionally, it was much more.

Now you are using my own language against me.

I am learning from you.

But tomorrow, please buy a new book.

Why a new one?

Because new books have fewer mysteries.

And that's exactly why I prefer old ones.

I knew you would say that.

Good night, Ravi.

Thank you for helping me today.

Good night, Ana.

And if you find another photograph tomorrow, do not call me.

Of course not.

You are going to call me.

Probably.

I was afraid of that.

Ready for the lesson?

It's coming up next.

If not, feel free to skip to the next dialogue.

Hello and welcome.

I am so glad you could join me today.

Thank you.

I am happy to be here.

Today, we are working with the story of Anna and the old photograph she found inside a travel book in Delhi.

I will read a sentence from the story, point out one useful word or phrase, and give you five short examples.

Then you will repeat the sentence exactly two times.

Understood.

I am ready to begin.

This morning, I went to a small secondhand bookshop and bought an old travel book.

The useful phrase is secondhand.

I bought a secondhand bicycle for my cousin.

She found a secondhand coat in excellent condition.

This shop sells secondhand furniture at fair prices.

He learned to drive in a secondhand car.

We bought a secondhand table for the kitchen.

This morning I went to a small secondhand bookshop and bought an old travel book.

This morning I went to a small secondhand bookshop and bought an old travel book.

When I opened it in my hotel room, an old photograph fell from between the pages.

The useful phrase is fell from between the pages A letter fell from between the pages of the old diary A dried flower fell from between the pages of her notebook A ticket fell from between the pages of the magazine.

A small drawing fell from between the pages of the cookbook.

A postcard fell from between the pages of the library book.

When I opened it in my hotel room, an old photograph fell from between the pages.

When I opened it in my hotel room, an old photograph fell from between the pages.

The problem is that Delhi is a huge city and the restaurant may not even exist anymore.

The useful phrase is, exist anymore.

That old cinema does not exist anymore.

Does this tradition exist anymore?

My old school does not exist anymore.

That tiny shop does not exist anymore.

Can that custom exist anymore?

The problem is that Delhi is a huge city and the restaurant may not even exist anymore.

The problem is that Delhi is a huge city and the restaurant may not even exist anymore.

Streets change, buildings change, and restaurants disappear all the time.

The useful phrase is all the time.

She practices the piano all the time.

He checks his phone all the time.

They travel to different cities all the time.

The children ask questions all the time.

My neighbor talks about his garden all the time.

Streets change, buildings change, and restaurants disappear all the time.

Streets change, buildings change, and restaurants disappear all the time.

I have already proved that I can get lost very easily.

The useful phrase is get lost.

I can get lost very easily.

You can get lost in this market.

People often get lost in new cities.

Do not get lost on the way home.

It is easy to get lost here.

I have already proved that I can get lost very easily.

I have already proved that I can get lost very easily.

These streets look chaotic at first, but there is a kind of order inside the chaos.

The useful word is chaotic.

The market felt chaotic on Saturday morning.

Their kitchen was chaotic before the party.

The traffic was chaotic after the storm.

The office seemed chaotic during the move.

The children made the room chaotic in minutes.

These streets look chaotic at first, but there is a kind of order inside the chaos.

These streets look chaotic at first, but there is a kind of order inside the chaos.

In Delhi, distance and time are not always friends.

The useful phrase is not always friends.

Speed and safety are not always friends.

Ambition and patience are not always friends.

My plans and the weather are not always friends.

Good food and a small budget are not always friends.

Excitement and good sleep are not always friends.

In Delhi, distance and time are not always friends.

In Delhi, distance and time are not always friends.

Sometimes one small object can take you somewhere much more interesting.

The useful phrase is, take you somewhere.

A good book can take you somewhere far away.

A simple song can take you somewhere from your childhood.

A photograph can take you somewhere in your memory.

A kind word can take you somewhere peaceful.

A train ticket can take you somewhere new.

Sometimes one small object can take you somewhere much more interesting.

Sometimes one small object can take you somewhere much more interesting.

Returning it to this place feels right.

The useful phrase is feels right.

Leaving the key with the neighbor feels right.

Saying thank you feels right.

Choosing this path feels right.

Keeping the old letter feels right.

Giving the book back feels right.

Returning it to this place feels right.

Returning it to this place feels right.

Today we practiced secondhand, fell from between the pages, exist anymore, all the time, get lost, chaotic, not always friends, take you somewhere, and feels right.

These words and phrases come from Anna and Ravi's search for the restaurant in the photograph.

Keep them close when you tell stories about travel, mystery, and small discoveries.

I will.

And if I find an old photograph tomorrow, I will remember every one of them.

interactive player on our website.

Link in the description.

Текст цією мовою

Нові діалоги та історії щодня. Доступно 21 мовою субтитрів.

Куди Анна вирушить далі? Слідкуйте за її подорожами та вивчайте англійську. Підписуйтесь! Ви можете практикувати всі

ці діалоги речення за реченням за допомогою інтерактивного плеєра на нашому сайті. Посилання в

описі. Раві, мені потрібна твоя допомога з чимось дивним. Сьогодні вранці я пішла до маленької

букіністичної крамниці й купила стару книжку про подорожі. Коли я відкрила її у своєму готельному номері, стара фотографія

випала з-поміж сторінок. Спершу я подумала, що це просто знімок, який хтось забув,

але потім я подивилася на зворот. Ти в Делі лише кілька днів, а вже маєш

загадку. Це дуже схоже на тебе. Дай мені подивитися на фотографію. Я бачу жінку й чоловіка,

які сидять у ресторані, але знімок, мабуть, досить старий. Що написано на звороті?

Там написано: «Для Аші, якщо ми колись загубимо одне одного, зустрінь мене тут, той самий столик, те саме місто, п’ятниця о

Там немає повного імені, лише літера М.

Я знаю, що це зараз може нічого не значити, але я не можу перестати про це думати.

Хтось написав ці слова, бо це місце було для них важливим.

Я розумію, чому тобі цікаво.

Проблема в тому, що Делі — величезне місто, і ресторану може вже навіть не існувати.

Цій фотографії може бути 20 років.

Вулиці змінюються, будівлі змінюються, і ресторани зникають постійно.

Я знаю, але подивися уважно на тло. Там два великі вікна, вузький вхід і частина старішої будівлі через дорогу. Я подумала, що, можливо, ти щось упізнаєш. Ти знаєш Делі набагато краще за мене, і я вже довела, що можу дуже легко загубитися.

Принаймні тепер ти це визнаєш. Учора ти подзвонила мені й сказала, що не загубилася, ти просто не знала, де ти. Я досі вважаю, що це найкраще визначення того, що означає загубитися, яке я коли-небудь чув. Але так, я дещо впізнаю на цій фотографії. Я думаю, що будівля за рестораном може бути біля Каннот-Плейс.

Тоді нам треба туди піти.

Я не кажу, що ми знайдемо людей із фотографії.

Я лише хочу знайти це місце.

Якщо ресторану більше немає, гаразд.

Принаймні я знатиму, що ми спробували.

Добре.

Я планував спокійний день, але, очевидно, цей план закінчився.

Ходімо шукати твій таємничий ресторан.

Але я хочу, щоб одна річ була зрозумілою.

Якщо ми витратимо три години, гуляючи Делі, і нічого не знайдемо, вечеря за твій рахунок.

Я мушу дещо визнати.

Я скаржилася на Делі, коли тільки приїхала, бо все здавалося таким гучним і швидким.

Але коли я йду цими меншими вулицями, я починаю бачити інше місто.

Скрізь люди продають квіти, чай, одяг і їжу.

Кожні кілька метрів відбувається щось зовсім інше.

Це одна з причин, чому мені подобається ця частина Делі.

Якщо ти подорожуєш лише машиною між відомими місцями, ти пропускаєш більшість із цього.

Ці вулиці спершу здаються хаотичними, але всередині хаосу є свого роду порядок.

Люди знають, куди йдуть, навіть коли тобі це здається неможливим.

На відміну від мене.

На відміну від тебе. Але ти вдосконалюєшся.

Учора тобі знадобилася моя допомога через 20 хвилин.

Сьогодні ти йдеш уже майже годину і все ще в правильній частині міста.

Я вирішую сприймати це як комплімент. А тепер подивися на фотографію ще раз. Я думаю, що те дерево марне, бо воно могло бути будь-де, але форма тієї старої будівлі незвичайна. Над нею є маленька вежа. Бачиш її?

Так, і тепер, коли ти про це згадала, я думаю, що знаю, куди нам треба йти.

Приблизно за 10 хвилин звідси є вулиця з будівлею, яка має схожу вежу.

Я не можу обіцяти, що це та сама, але це наша найкраща зачіпка.

Ти сказав «10 хвилин» 20 хвилин тому.

Я сказав, що це приблизно за 10 хвилин.

Я не знав, що дорогу перекриють.

У Делі відстань і час не завжди друзі.

Іноді місце дуже близько, але дістатися туди займає набагато більше часу, ніж ти очікуєш.

Я починаю це розуміти, але сьогодні мене це не турбує.

Насправді це набагато цікавіше, ніж відвідати ще один пам’ятник із сотнею туристів навколо мене.

Мені подобається відчуття, що ми шукаємо щось, про що ніхто інший не знає.

Тобі це занадто подобається.

Я вже можу уявити завтра.

Ти купиш ще одну стару книжку й сподіватимешся знайти таємну карту, ключ або лист від когось, хто зник 30 років тому. Це звучить чудово

Я намагався тебе налякати.

Тобі це зовсім не вдалося.

Зачекай.

Зупинися тут на мить.

Подивися через дорогу на той ресторан із темним входом.

А тепер порівняй його з фотографією.

Раві, я думаю, це він.

Кольори інші, і вивіска нова, але два вікна розташовані точно на тому самому місці.

Навіть сходинка перед дверима виглядає схоже.

Я думаю, ти маєш рацію.

Ресторан, ймовірно, ремонтували й змінювали багато разів, але основна форма будівлі та сама.

Це напрочуд пощастило.

Ми знайшли його.

Не можу повірити, що ми справді його знайшли.

Я думала, що це займе цілий день або що ми зрештою здамося.

Можна нам зайти всередину?

Ще ні.

Він зачинений між обідом і вечерею.

Згідно з табличкою, він знову відчиняється о 6.

У нас більше години.

Тоді я на якийсь час повернуся до готелю.

Я хочу переодягнутися й повернутися пізніше.

У повідомленні сказано «п’ятниця о 7», а сьогодні п’ятниця.

Якщо ми збираємося слідувати цій історії, то можемо зробити це як слід.

Ти перетворюєш це на церемонію.

Можливо, але ти йдеш зі мною о 7.

Звісно, йду. На цьому етапі я теж хочу знати відповідь.

Вулиця зараз виглядає зовсім інакше. Скрізь вогні, ресторани повні,

і надворі так багато людей. Удень вона здавалася жвавою,

але тепер вона відчувається живою зовсім по-іншому.

Делі змінюється після заходу сонця. Деякі місця стають тихішими, але цей район стає ще жвавішим.

І мушу сказати, твоя зелена сорочка, ймовірно, кращий вибір для вечері, ніж одяг, який ти

носила, поки ми гуляли весь день. Дякую. Думаю, це майже комплімент.

Ходімо, зайдімо всередину, поки ти не передумала. Анно. Подивися біля вікна.

Я бачу. Це, мабуть, той столик із фотографії. Він майже на тому самому місці.

Стільці інші, але вікно й стіна за ним ті самі.

Я поговорив з менеджером, поки ти оглядалася. Я показав йому фотографію.

Він не пам’ятає чоловіка, але сказав дещо дуже цікаве про жінку.

Що він сказав?

Він думає, що її звали Аша. Літня жінка колись приходила до цього ресторану щороку.

Вона завжди приходила в п’ятницю ввечері й просила той самий столик біля вікна.

Зазвичай вона сиділа там сама приблизно годину.

Щороку? Як довго?

Він не зовсім певен, бо тоді був молодшим, але думає, що вона приходила більше 10 років.

Потім, кілька років тому, вона перестала приходити.

Це водночас прекрасно й сумно.

Якщо вона справді та жінка з фотографії, можливо, вона чекала на М усі ці роки.

Уяви, що повертаєшся до того самого столика щороку, бо хтось пообіцяв зустріти тебе там.

Можливо. Але нам слід бути обережними. Ми знаємо лише частину історії.

Можливо, вона чекала на нього.

Можливо, вона просто приходила сюди, бо це місце нагадувало їй про щось важливе.

Або, можливо, вони зустрілися знову одного року, і саме тому вона перестала приходити.

Мені набагато більше подобається твоє останнє пояснення.

Я весь час думаю про те, як фотографія опинилася в моїй книжці.

Якщо книжка належала Аші, можливо, вона сама поклала туди знімок.

Можливо, вона переїхала з Делі й продала частину своїх книжок перед від’їздом.

Це можливо.

Але є багато інших пояснень.

Книжка могла належати її подрузі, її сестрі або навіть чоловікові з фотографії.

Ми можемо ніколи не дізнатися.

Це іноді складна частина знаходження старих речей.

Ти дізнаєшся достатньо, щоб стало цікаво, але не достатньо, щоб знати все.

Зазвичай я ненавиджу історії без кінцівок, але ця відчувається інакше.

Можливо, мені не потрібно знати кожну деталь.

Ми знайшли ресторан. Ми знаємо, що жінка, ймовірно, поверталася сюди багато разів.

Це вже робить фотографію реальною.

А тепер ти сидиш у тому самому ресторані й вечеряєш.

Це гарний кінець для одного дня.

Ця їжа чудова.

Я знаю, що постійно це кажу в Індії, але кожна страва здається зовсім іншою, ніж попередня.

І цей хліб набагато гарячіший, ніж я очікувала.

Тобі слід зачекати кілька секунд, перш ніж торкатися свіжого наану. Ти засвоїла цей урок учора, але, очевидно, твоя пам’ять коротша, ніж я думав.

Я пам’ятаю урок, я просто щоразу вирішую його не дотримуватися. Це різниця. Але ти маєш рацію в одному. Це, ймовірно, найкращий спосіб завершити наше дивне маленьке розслідування. Я думаю, ти також сьогодні дізналася дещо корисне

Коли ти подорожуєш, тобі не завжди потрібне відоме місце чи ідеальний план.

Іноді один маленький предмет може привести тебе кудись набагато цікавіше.

Саме так. До цієї подорожі я думала, що подорожувати — це переважно бачити місця, про які я читала

раніше. Тепер я думаю, що моменти, які я пам’ятаю найкраще, зазвичай ті, які я не планувала.

Я вирішила, що зроблю з фотографією.

Ти не повернеш її до книжкової крамниці?

Ні. Я хочу залишити її тут менеджеру. Цей ресторан — те місце, де їй належить бути. Якщо Аша

колись повернеться, можливо, хтось покаже їй її. А якщо інша людина впізнає її,

можливо, історія продовжиться без нас.

Я насправді думаю, що це гарна ідея. Фотографія вже достатньо помандрувала. Її зробили тут, вона на роки зникла в старій книжці, і якось знайшла тебе. Повернути її на це місце здається правильним.

Я очікувала, що ти пожартуєш.

Я їм. Їжа робить мене більш замисленим.

Тоді мені слід годувати тебе перед кожною серйозною розмовою.

Надворі зараз красиво.

Я знаю, що це та сама вулиця, якою ми йшли кілька годин тому, але вночі вона здається м’якшою.

Вогні, люди, запах їжі з маленьких кіосків.

Я думаю, я нарешті розумію, чому ти сказав, що в Делі кілька особистостей.

І ти побачила лише кілька з них.

Ти міг би залишитися тут на рік і все одно відкривати вулиці, яких ніколи раніше не помічав.

Ось чому люди іноді мають дуже різні думки про одне й те саме місто.

Можливо, насправді вони бачать різні його версії.

Як ти думаєш, Аша колись знову зустріла М?

Я думаю, що так.

Раніше ти сказав, що нам не слід вигадувати кінцівку без доказів.

Раніше було спекотно, ми втомилися, і я намагався бути розважливим.

Тепер я повечеряв, тому мені можна бути оптимістом.

Тоді розкажи мені свою кінцівку.

Можливо, М поїхав з Делі через роботу або сімейні причини. Можливо, вони втратили зв’язок на роки.

А потім однієї п’ятниці він згадав свою обіцянку й повернувся до цього ресторану.

Він запитав, чи Аша все ще приходить, і хтось сказав йому, що вона завжди приходила о 7. Тож він чекав.

І вона зайшла у двері?

Так. Вона побачила, що він сидить за старим столиком, і не могла повірити.

Вона була б зла.

Звичайно. Не можна запізнитися на 20 років і очікувати теплого прийому.

Він міг би сказати: вибач, я запізнився.

А вона могла б запитати: що сталося?

А він міг би сказати: делійський трафік.

Саме так.

Це жахливо.

Але ти смієшся.

Завтра я повертаюся до книгарні.

Ні.

Я лише хочу подивитися.

Саме так почався сьогоднішній день.

Ти лише хотів подивитися, потім купив книжку, знайшов фотографію і змусив мене пройти пів Делі.

Це було 3 кілометри.

Емоційно це було набагато більше.

Тепер ти використовуєш мою власну мову проти мене.

Я вчуся в тебе. Але завтра, будь ласка, купи нову книжку.

Чому нову?

Бо в нових книжках менше загадок.

І саме тому я віддаю перевагу старим.

Я знав, що ти це скажеш.

На добраніч, Раві.

Дякую, що допоміг мені сьогодні.

На добраніч, Ано.

І якщо завтра знайдеш ще одну фотографію, не телефонуй мені.

Звичайно, ні.

Ти мені зателефонуєш.

Ймовірно.

Я боявся цього.

Готовий до уроку?

Він буде далі.

Якщо ні, сміливо переходьте до наступного діалогу.

Вітаю і ласкаво просимо.

Я така рада, що ви змогли приєднатися до мене сьогодні.

Дякую.

Я щаслива бути тут.

Сьогодні ми працюємо з історією Анни та старої фотографії, яку вона знайшла в книжці про подорожі

у Делі.

Я прочитаю речення з історії, вкажу одне корисне слово або фразу і дам вам

п'ять коротких прикладів.

Потім ви повторите речення рівно два рази.

Зрозуміло.

Я готовий почати.

Цього ранку я пішов до маленької книгарні вживаних книжок і купив стару книжку про подорожі.

Корисна фраза — secondhand (вживаний).

Я купив вживаний велосипед для свого двоюрідного брата.

Вона знайшла вживане пальто у відмінному стані.

Цей магазин продає вживані меблі за справедливими цінами.

Він навчився водити на вживаному автомобілі.

Ми купили вживаний стіл для кухні.

Цього ранку я пішов до маленької книгарні вживаних книжок і купив стару книжку про подорожі.

Цього ранку я пішов до маленької книгарні вживаних книжок і купив стару книжку про подорожі.

Коли я відкрив її у своєму готельному номері, стара фотографія випала з-поміж сторінок.

Корисна фраза — fell from between the pages (випала з-поміж сторінок). Лист випав з-поміж сторінок старого щоденника. Засушена квітка випала з-поміж сторінок її блокнота.

Квиток випав з-поміж сторінок журналу.

Маленький малюнок випав з-поміж сторінок кулінарної книжки.

Листівка випала з-поміж сторінок бібліотечної книжки.

Коли я відкрив її у своєму готельному номері, стара фотографія випала з-поміж сторінок.

Коли я відкрив її у своєму готельному номері, стара фотографія випала з-поміж сторінок.

Проблема в тому, що Делі — величезне місто, і ресторану може взагалі вже не існувати.

Корисна фраза — exist anymore (більше не існувати).

Той старий кінотеатр більше не існує.

Ця традиція ще існує?

Моєї старої школи більше не існує.

Тієї крихітної крамниці більше не існує.

Чи може цей звичай ще існувати?

Проблема в тому, що Делі — величезне місто, і ресторану може взагалі вже не існувати.

Проблема в тому, що Делі — величезне місто, і ресторану може взагалі вже не існувати.

Вулиці змінюються, будівлі змінюються, а ресторани зникають постійно.

Корисна фраза — all the time (постійно).

Вона постійно практикується на піаніно.

Він постійно перевіряє свій телефон.

Вони постійно подорожують до різних міст.

Діти постійно ставлять запитання.

Мій сусід постійно говорить про свій сад.

Вулиці змінюються, будівлі змінюються, а ресторани зникають постійно.

Вулиці змінюються, будівлі змінюються, а ресторани зникають постійно.

Я вже довів, що можу дуже легко заблукати.

Корисна фраза — get lost (заблукати).

Я можу дуже легко заблукати.

Ти можеш заблукати на цьому ринку.

Люди часто губляться в нових містах.

Не заблукай дорогою додому.

Тут легко заблукати.

Я вже довів, що можу дуже легко заблукати.

Я вже довів, що можу дуже легко заблукати.

Ці вулиці спочатку здаються хаотичними, але всередині хаосу є свого роду порядок.

Корисне слово — chaotic (хаотичний).

Ринок здавався хаотичним у суботу вранці.

Їхня кухня була хаотичною перед вечіркою.

Рух був хаотичним після шторму.

Офіс здавався хаотичним під час переїзду.

Діти зробили кімнату хаотичною за лічені хвилини.

Ці вулиці спочатку здаються хаотичними, але всередині хаосу є свого роду порядок.

Ці вулиці спочатку здаються хаотичними, але всередині хаосу є свого роду порядок.

У Делі відстань і час не завжди друзі.

Корисна фраза — not always friends (не завжди друзі).

Швидкість і безпека не завжди друзі.

Амбіції й терпіння не завжди друзі.

Мої плани й погода не завжди друзі.

Смачна їжа й маленький бюджет не завжди друзі.

Хвилювання й добрий сон не завжди друзі.

У Делі відстань і час не завжди друзі.

У Делі відстань і час не завжди друзі.

Іноді один маленький предмет може перенести тебе кудись набагато цікавіше.

Корисна фраза — take you somewhere (перенести тебе кудись).

Гарна книжка може перенести тебе кудись далеко.

Проста пісня може перенести тебе кудись із твого дитинства.

Фотографія може перенести тебе кудись у твоїй пам'яті.

Добре слово може перенести тебе кудись спокійне.

Залізничний квиток може перенести тебе кудись нове.

Іноді один маленький предмет може перенести тебе кудись набагато цікавіше.

Іноді один маленький предмет може перенести тебе кудись набагато цікавіше.

Повернути її на це місце здається правильним.

Корисна фраза — feels right (здається правильним).

Залишити ключ сусідові здається правильним.

Сказати дякую здається правильним.

Обрати цей шлях здається правильним.

Зберегти старого листа здається правильним.

Віддати книжку назад здається правильним.

Повернути її на це місце здається правильним. Повернути її на це місце здається правильним.

Сьогодні ми практикували secondhand, fell from between the pages, exist anymore, all the time, get lost, chaotic, not always friends, take you somewhere і feels right.

Ці слова й фрази походять із пошуків Анни та Раві ресторану на фотографії.

Тримайте їх близько, коли розповідаєте історії про подорожі, таємниці та маленькі відкриття.

Я так і зроблю. І якщо завтра знайду стару фотографію, я згадаю кожне з них.

інтерактивний плеєр на нашому вебсайті.

Посилання в описі.